Раді вітати дорогих гостей у цьому світлому залі!
В добрий час під мирним небом нашої неньки України ви, Олександр та Людмила, подали одне одному руки.
Ви діти нашого народу, його надія, та майбутнє.
Сьогодні ви вступаєте в сімейний союз.
Позаду залишаються літа (роки) юності
Попереду відповідальна пора сімейного життя.
То ж вітаю вас у парі!
Хай Мати Божа Вас охороняє,
а Господь з небес здоров’я посилає.
Виконуючи високий громадський обов’язок , як поставник держави (як представник української діаспори) прошу відповісти:
Чи готові Ви, Олександр, все життя бути вірним другом Людмилі? (Так)
Чи готові Ви, Людмила, все життя бути вірним другом Олександру? (Так)
Прошу розстелити молодим весільний рушник.
(Молоді стають на рушник, до них підносять обручки)
Ці обручки вашої вірності та єдності, обручіться ними. Ви вибирали їх як одне одного.
Вони такі прекрасні, сонцесяйні, без краї.
Тож нехай таким прекрасним, сонцесяйним і безкрайнім буде ваше майбутнє сімейне життя.
Прошу скріпити ваш сімейний союз підписами. (Підходять до столу і розписуються).
До молодих:
Сердечно вітаю Вас з народженням нової сім’ї!!!
За старовинним українським звичаєм говорю Вам «Гірко!»,щоб було солодко.
Молодий як ясний місяць,
Молода, як зірка.
Обніміться, поцілуйтесь,
Щоб не було гірко.
Гірко!!!
Іменем закону України стверджується взаємний вияв волі громадянина ….(Ф.И.О.) .Олександра, та громадянки…Людмили на спільне сімейне життя.
Від нині Ви подружжя, основники нової сім’ї, продовжувачі роду свого.
Стверджується взаємний вияв волі носити спільне прізвище_______________
Живіть щасливо і радісно, творіть добро заради процвітання рідної неньки України (землі).
Бережіть одне одного, а любов і згоду передайте у спадок своїм дітям, які народяться на Вільній Незалежній Українській землі.
Ви, Людмила, пам’ятайте, що велике покликання матері, народити дитину, а ще більше разом з чоловіком виховати її.
Ви, Олександр, поважайте Людмилу як друга вірного, як матір Ваших майбутніх дітей.
Щоб ви були справжнім другом для Людмили. Щоб своєю чоловічою мудрістю і мужністю оберігав її від незгод, шанував як найближчого свого друга.
Згадую риску й морщинку твою,
Пам’ятаю з колиски я усмішку твою.
Від нещастя врятуєш, добре знаю це я,
Мама, матуся найрідніша у світі моя.
Дорогі Батьки! За ваші добрі діла,
За ваші чуйні серця,
За те, що виростили, виховали таких хороших дітей,
Низький Вам уклін!!!
Хай сонце в віконце вам день увінчає,
Здоров’я міцне Вас не покидає.
Хай внуки, як квіти ростуть Вам на диво
І сотню Вам років прожити щасливо.
Дорогі діти, підійдіть до своїх батьків, поклоніться низенько за їх тепло, за ласку, за те, що виростили Вас, а сьогодні благословили на спільне сімейне життя. (Молоді підходять до батьків та кланяються тричі).
Прийміть це свідоцтво про шлюб, як дорогий і пам’ятний документ вашої сім’ї, визнаний державою.
Пам’ятайте, це свідоцтво видається один раз НА ВІК!!!
Як сонечко ясне, що гріє наш край
Пахне калиною, рутою, м’ятою
Прийміть, молодята, цей коровай
На щастя, на радість, на мир, на достаток!
Вручаю Вам весільний рушничок, на якому ви сьогодні стояли.
Бажаю стояти Вам на ньому в день Вашого срібного і золотого весілля.
Сію на Вас жито, щоб довго вам жити.
Ще й пшеницю яру, щоб горя не знали.
Сію на Вас овес, щоб гордився рід Ваш увесь!
Сьогодні, під звуки вальсу, ви будете прощатись із юністю, і ми віримо, і знаємо, що Ви так у парі пройдете все своє життя.
(Молоді танцюють)
Сьогодні Ви життя з’єднали,
З’єднали руки і серця
І на рушник весільний встали,
Щоб разом йти у майбуття.
Тож хай Вас Бог благословляє
І щирі батьківські слова,
Хай лихо хату обминає,
А доля буде золота!
А зараз, дорогі друзі, можуть поздоровити молодят, та ми запрошуємо вас відвідати весільної горілочки.
Курочка.
Тарелка, копеечка, муха, зеленая ветка, дубовый веник.
– Копієчка цок – молодий молоду цмок!
– Іще копієчка цок – молода молодого смок!
– Даруємо вам золоту муху, (вона правда ще жива) щоб невістка поцілувала свекруху.
– Тобі,_______, даруємо зелену рощу, щоб зять поцілував тещу.
– Ми шукали дубовий гай, та в Воркуті не знайшли, Даруємо вам дубовий гай – Людмила, де Олександр скаже, там і лягай.
– Ще знайшли ми буряка, щоб стояв, як у колгоспного бика.