(Гра з вінком)
Гануся: А ти чула, що на Івана Купала дорослі дівчата вінки плетуть?
Іванка: Звичайно, Ганусю.
Г: А що потім ціми вінками на суженого гадають?
Ів: Теж мені новина! (Пауза) А ти що, теж віночок сплела?
Г: Сплела.
Ів: Та ти ж ще мала!
Г: Мала-замала, а раптом наступного року я вже буду доросла, а щось з квітами трапиться. Ні, я краще зараз його зроблю та все дізнаюся!
Ів: А раптом тобі якийсь старий дід вийде.
Г: Ні, не вийде!
Ів: Вийде!
Г: Не вийде!
Вони починають сваритися. На галявину виходять Оксана та Наталка. Вони розтаскують дівчат.
Ок: Що трапилось?
Ів: Вона вирішила гадати на судженого .
Г: А вона каже — старий дід вийде!
Нат: Не слухай ії! А ти віночок сплела?
Г: Сплела. Гарний!!!
Ок: Як доросла! Ой, покажи, покажи!
(Музика. Дівчата убігають окрім Іванки. Вона показує образу. Потім не витримує і теж убігає. Через мить вибігає Остап, він тримає віночок. За ним женуться всі інші діти.)
Остап: Я спіймав, я спіймав… (дражниться, залазє на пінь)
Дівчата: Отдай!
Демьян: Та отдай, навіщо він тобі?
Остап: Та для опудала!
Дівчата повертаються до нього.
Дівчата (сміючись): Марену дівчата повинні робити…
Хлопці: Ну то й що!
Дівчата: От хлопці! Завжди вони так…
(Пісня “Катерина і Василь” з вінком.)
-
Катерина і Василь посварились за кісіль
Ой, Василю-Василю, Не їж мого кіселю
Ой, Василю-Василечку, не їж мого кіселечку.
-
А Оксана і Тиміш посварились за куліш,
Ой, Тимоше-Тимошу, не їж мого кулешу.
Ой, Тимоше-Тимошечку, не їж мого кулешечку.
3. А Марина і Демьян посварились за бурьян.
Ой, Демьяне-Демьяну, не рви мого бурьяну,
Ой, демьяне, Демьяночку, не рви мого бурьяночку.
2.______________________________________________________________________________
Появляється Маричка. Вона йде на дотик, вона сліпа. Діти допомогають їй.)
Мар: Чому змолкла музика? Мені вона так подобається! Тільки так я можу відчути свято, і вас — ви такі хороші. (Торкається обличча дітей.) Ну жбо, співайте!
Настуся: Давай заспіваємо разом, Марічко! Ту пісню про віночки.
Г: Сьогодні ж Купала. В мене і віночок є.
(Одягає віночок на Марічку. Починається пісня “Ой, на Івана, на Купала”)
Ой на Івана та й на Купала
Дівчина в лозі квітоньки рвала
тай у віночок їх заплітала
і соловейком защебетала
як на водицю його пускала
ой на Івана та й на Купала
пливи віночку пливи віночку
пливи до голубочка
кого кохаю нехай дістане
і нареченим для мене стане
Іване…
ОЙ на Івана та й на Купала
папороть-квітка та й розквітала
полум’я в лозі гріло палало
вниз за рікою поплив віночок
забрав до того серце дівоче
кого любила кого кохала
пливи віночку пливи віночку
пливи до голубочка
кого кохаю нехай дістане
і нареченим для мене стане
Іване…
ОЙ на Івана та й на Купала
ОЙ на Івана та й на Купала
ОЙ на Івана та й на Купала
пливи віночку пливи віночку
пливи до голубочка
кого кохаю нехай дістане
і нареченим для мене стане
Іване…
Ос: Чомусь пісня у вас сумна…
Дем: Красива, але ж сумна…
Мар: Годі сумувати! Сьогодні трапиться диво!
Нат: Диво? Яке таке диво? (Допомогають Мар усістися на край сцени і самі сідають поруч)
Мар: Сьогодні цвіте папороть!
Ос: Ото диво! Брехня!
Дем: Мені батько казав, що це вигадки.
Мар: Ні. Не вигадки! Коли я народилась сліпа, старенька бабуся віщувала: коли мені виповниться десять років треба прикласти цвіт папороті до очей, та я зможу бачити світ. А я так хочу…! Цього року мені десять… Всі співають пісню”Не побачу”
. Мар: Не побачу біла світа, якщо не знайду я квітку
Дівчата: Там в лісу русалки грають, і лякають, і хопають…
Всі: Ой, на Івана Купала зірка вставала молода,
Ой, на Івана Купала квітка чарівна розцвела.
Хлопці: Бережиться, русалочки, якщо зробим Мареночку,
Гей, нечиста-чиста сила, покажіть — де квітка мила?
Ой, на Івана Купала зірка вставала молода,
Ой, на Івана Купала квітка чарівна розцвела.
Г: Так, я чула що папороть цвіте лише одну коротку мить найкоротшої ночі під Івана Купала…
Ів: А мені бабуся казала, що здобути цю квітку досить важко, бо її береже від людей нечиста сила.
Ос: А ми їх Мареною залякаємо! Я пійшов робити!!!
Ок: А ви не боітесь по лісу вночі ходити?
Діти: Ні!
- А русалок не боїтесь?
Іванка: Та що вони нам зроблять?
Дівчата: І ми пійдемо! Ти ж нічого не бачиш… Як ти сама розшукаєшь цвіт папороті?
Мар: Добре, ви будете моїми очима!!!
(та уходять зі сцени.)
2 дія
3_______________________________________________________________________________
(Починається музика барабанів. На сцену в ритуальному танку виходять русалочки. Коли вони відступають, з’являється Водяний)
Вод: Ну що ви все танцюєте, закінчілася ваша неділя… (Руалки мов ехо повторюють “закінчілася”)
Вод: Подаруки всі зібрали? (Зібрали?) Може якісь зайві? (Зайві )
Ну добре-добре! Як на болоті з Кікіморою сваритися, так “Водяний, допоможи!” А тут вже й спитати не можно. Одразу ображаються. (Одна р виймає намісто та одягає Водяному. Він посміхається) Тихо! Я чую Духи ліса сюди йдуть! Зараз знов будуть нотації чітати… Треба вшиватися.
(Під музику заходять Духи Ліса)
Сана: Ой, сестриниці, чи всі зібралися-сховалися?
Росяниця:А де ж наша маленька Дивовиця?
Дивовиця: Ось я де! На зіроньки задивилася…
Сана: Травниця, Травниця (вбігає Травиця) – чи все в лісі гаразд?
Травниця: Так, Сана, все горазд. На то мене Травницею й кличуть. Я з з ранку по лісу пробігла — траву розчесала, дерева приголубила.
Ось тільки Росяниця так рясно росою все вкрила, що геть всі ніжоньки мокрі.
Росяниця (сміється): Це ми з Сенявою з ночі наплескалися — треба ж було кудись зайву вологу подіти!
Дивовиця: Так, я чула як ці лоскотухи парубків лякали біля річкі.
Сана: Тільки б бавитись!
Сенява: А що ж ти, Дивовиця, біля річки шукала?
Росяниця: Все пригадуєш, як на Русалину неділю жінки дарунки по деревах розвішували?
(Співають спочатку Снява та Росяниця, а потім всі разом.)
Седіла русалка на кривій березі,
Просила русалка у жиночок намисток,
У дівочок — сорочок,
Жіночки-подруженьки,
Дайте мені намисток!
Сана: Ой, і трескотухи ви сестри! Хіба забули ви що сьогодня день літнього солнцевороту?
Росяниця: Купало на землю дивится!
Дивовиця: Папороть!
Сенява: Сьогодні розквітає цвіт папороті!
Травниця: Ми маємо його вберегти від людей…
Дивовиця: Саночко, а чому людям не можна на папороть дивитися?
Сана: Дивитися можно, та вони ж дивитися не будуть, одразу обірвуть.
Сенява: Почнуть дива творити — горе усім!
Дивовиця: А чому, чому горе? Дива — це ж гарно!
Сана: Якщо люди почнуть дива творити, то це загибель для духів! Все має свій сенс та порядок…
Росяниця: Та все це балачки. Я б все віддала, щоб до людей податися! Хочу істи, пити як людина, та веселі свята святкувати…
Сана: Сана: Чур, тебе чур! Сьогодні ж Купала! Молода ти, Росяниця! Зовсім життя не знаєш! Чи ти думаєш що у людей так все гарно? Порожні надії, марні сподівання… Стільки галасу на свята, та потім розчарування.
Росяниця: Той що, помріяти неможна? Мені подобається як дівчата вінки по воді пускають. Так, Сенява?
(Пісня Про Купала)
На Івана та й на Купала.
Ой на Івана, та й на Купала,
Там дівчинонька квіти збирала .
Квіти збирала, пучечки рвала,
До річки несла, в воду пускала.
Ой, світи, сонце, світи, та не грій,
Щоб миленькому булой не згоріть,
Щоб мій віночок живий зостався,
Щоб миленькому в руки дістався. Сана: Ну, годі вже людські обряди шанувати. Треба вже і свої заговори пригадати.
Сенява: Так треба русалок позвати… Дивовиця!
Дивовиця: Одразу Дівовиця! Ти мені не указ!
Сана: Дивовиця…
Див: Ну добре….
(Пісня Мареночка)
Сьогодні Івана, завтра Купала.
А у Івана сестра Марьяна.
Ой, ви дівочки, всі ви Мареночки,
А в ночі у річки грають русалочки.
Дівка Маринка загубилася
Плаття синеньке замочилося.
Ой, Мала нічка проти Купала,
Де ти, дівчинонька, де ти ночувала.
Ой, Мала нічка проти Купала.
Голоси: Сюди, сюди!! (Забігає водяний)
Сана: От вже невгамовний!
Сенява: Сьогодні свято, а ти все бешкетуєш…
Водяний: Так я ж на честь свята і бешкетую…
Див: Святкове бешкетування!!!
Росяниця: Кого цього разу примарою завлекав?
Водяні: Ги-и… Діти якись… з лялькою…
Русалки: Лялькою… Марена!
(Забігають хлопці з опудалом Марени. Русалки лякаються та сбиваються в купу або ховаються по-під кущами.)(За хлопцями входять дівчата, вони ведуть Марічку.)
4______________________________________________________________________________
Остап: Бачили як ми їх! А ви казали — русалки, хопають… Та вони самі перелякані як кури. (Тикає Мареною в бік русалок, ті ще більше лякаються і тікають. Духи їх закривають.)
Мар: Стійте, я відчуваю страх, і біль, і відчай…
- Це ми боємось русалок чи вони нашої Марени?
- Не знаю, але мені такий смуток на душі… Хіба ви не відчуваєте, хлопці?
- Ні, це ж русалки. Вони нас бояться і це добре!
- Уберіть Марену, мені їх жаль.
- Ви що, білини наїлися? Давайте краще Мареною їх ще більше залякаємо
- так, і вони нам самі квітку папороті відшукають…
- Не можна так!
- Ох, ці дівчата… (Відносять Марену на безпечну відстань.)
- А це хто? Чому вони Марени не бояться?
- Вони ж як ми, тільки духи…
Звучить музика знайомства, ніби дві купи проходять одна скрізь другу.())
Д: Лісові духи! Вони гарні, а ви хотіли їх залякати.
Д: Цікаво, а чому вони Марени бояться?
Р: Ми не боїмося. Це русалоньки в силу Марени вірять..
Хіба ви не знаєте чому вони Марени бояться?
Д: Вони вміють розмовляти…
Р: Кажуть, вона русалкою була та забажала до людей податися.
Р: Диво папоротью зробила, дівчиною стала — а люди ії не прийняли.
Р: Ось вона опудалом і перетворилася..
Д: Так це ж лялька! Ось дивиться
Р: Кожна русалка вглибині душі мріє дівчиною стати…
Р: Марена — це нагадування їм, що з їхнею сестрою сталося.
Дем: Та годі вам нюні розпускати.
Остап: Розвели мокроту, точнісенько як русалки.
Д: А й справді, давайте щось веселе разом зробимо… Свято ж сьогодні!
Сана: Веселе? Ну, що ж , добре!
( Співають “Купальський віночок”)
Ой, зелена травиця,
Стелется низенько
Коло мене водиця
В річенці пісенька.
А як сонце зійде до сходу
Я пущу віночок на воду
Знову вітер пісню співає
У водиці небо ховає.
Горами-долинами
Вітер мій кружляв
С травами-полинами
Тихо розмовляв.
Дівчатоньки молоді
Коси розплетали
І до ранку по воді
Волоси розтали
А як сонце зійде до сходу
Я пущу віночок на воду
Знову вітер пісню співає
У водиці небо ховає.
Горами-долинами
Вітер мій кружляв
С травами-полинами
Тихо розмовляв.
5______________________________________________________________________________
Р: А чому ця дівчинка така дивна…
Р: Ніби дивиться, а нічого не бачить. (Всі опустили голови)
Марічка: Все так. Я сліпа. Це через мене діти до лісу на Купала пійшли.
Д: Квітку чарівну шукати…
Д: Духи лісові, в вас є сила лісу, допоможить!
Д: Вам все в лісі відомо, дерева, трави оберегаєте.
Д: Хіба ви не знаєте де квітучу папороть шукати?
Р: (зібралися до купи, духи молять до Сани, але вона хитає “ні”).
Сана: Ми не можемо вам цього сказати. У нас, духів, є свої закони.
Д: У нас теж є свої закони, але завжди є і винятки.
Пісня «Здається»
Здається, що сонце сідає як хоче,
Здається, що хмара сама десь летить.
Но хмара по вітру, «Скорійше» – шепоче,
І сонце сідає, як круг закінчить.
Є добрі закони — всім в злагоді жити,
Є гарні закони, ім шана й хвала.
А винятком можна дива сотворити –
І квіти розквітнуть де камінь-скала…
Сана: Я про такі винятки не знаю…
Росяниця:: Здається я зможу допомогти, є такий виняток. Обмін! Якщо я обміняю своє бессмертя на ії людяність, то і вада обміняється… Але вона русалкою стане.
Маричка: (Йде до пня)Ти готова віддати своє безсмертя щоб стати сліпою дівчиною?
Д: (Замріяно) Безсмертя…. Так мабуть це ж гарно!
Росяниця:: Ні! У нас немає майбутнього, тільки минуле…
Р: Ми такі, які і були сто років тому…
Сана: Наше життя спокійне, нам нікуди квапитися, нічого боятися…
- Р: Тому іноді і з людьми бешекетуємо…
- Р: Ми самі вигадуємо собі різні розваги, але, здається, вже всі вигадали….
Росяниця:: Хочу жити та радіти, як востаннє!!!
Д: Що ти, не треба, а то я зараз почну плакати…
Д: Давайте краще з нами гуляти!
Д: У нас кожен рік — все по новому, ми завжди різні… Бо ростемо!
Р: В тому і справа. Ще років 6-7, і ви забудете і про духів, і про русалок, будете зовсім дорослі.
Д: Ну так вирастуть наші діти!
Д: І діти нашіх дітей!
Д: Ми складемо дивні легенди та казки про вас, і діти завжди будуть знати, що Ви ніжні, добрі та дружні.
(Всі радуються, кружляють…)
6_______________________________________________________________________________ Маричка: А як же я? Хоч русалкою, хоч людиною я так хочу бачити сонце! Яке воно яскравє, кажуть. Хмари! Я не можу до них доторкнутися… Різнокольорові квіти, посмішки друзів не зможе передати дотик моїх пальців.
Сана: Гаразд! Є одне ворожиння. Якщо тобі судилося, ти будешь бачити. (Веде Марічку до центру кола.) Діти, зробить коло. Ні, відгорниться. Травиця, діставай свої заповітні трави. Росяниця, Синява — вкройте їх прозорою ранішнью росою та мутною водою з річкового омуту. Ти, Дивовиця, подивись так, як тільки ти вмієшь. І я теж своє додам.
(Діти стоять кругом, спинами . В колі колдують русалки)
(Колдовство)
(Сана виводить Марічку)
Сана: Що ти бачиш, Марічка?
Мар: Нічого. (Всі схилили голови) Ні, щось бачу. Ніби яскраве світло десь в лісі. Так-так, яскрава квітка.
Рояниця: Так то і є квітка папороті, квітка-душа!
Д: А чому ми нічого не бачимо?
Р: Ми теж! Це ж чарівна квітка. Вона сама вибирає кому показатися.
Р: І дива творить не кожному! Ти бачиш, Марічка?
Марічка: Бачу!
(Пісня “Квітка-душа”)
Ой, не зоря в небі запалала-
То на землі квітка розквітала.
Там, де трава-як зелений шовк
Ранок прийшов, але квітку не знайшов…
Ой то цвіла, то не квітка красна
Ой то душа, що шукала щастя,
Квітка-душа, ніжна і жива.
Вітер почув і приніс її слова
Весен і зим… Дай Бог.
Віри і сил Дай Бог
Щастя усім Дай Бог
Неси усім…
Ой де весна коси розплітала
Квітка цвіла і не облітала
Мрії і сни, зелена трава,
Тільки душа і квітуча і жива.
Весен і зим… Дай Бог.
Віри і сил Дай Бог
Щастя усім Дай Бог
Неси усім…
Дем: Знов цього романтизму розвели!
Ну ж бо, свято веселе! Затанцюємо?
(Танець “Там на горі”)